АТО В ОБЛИЧЧЯХ: ВОДІЙ-АС НА ТРОФЕЙНОМУ "УРАЛІ" ВРЯТУВАВ ПОНАД 70 ПОБРАТИМІВ

«…З-під Дебальцевого «Урал», яким керував Олександр, вивіз понад сімдесят бійців – крім міліціонерів зведеного загону Чернігівщини, на ньому врятувалося й чимало воїнів Збройних сил, адже дорогою водій підбирав усіх, хто просився «на борт». Жоден із них не загинув і не був поранений.»

 

Коли 23 лютого Чернігів урочисто зустрічав бійців зведеного загону обласного Управління МВС, крім автобуса, який доставив додому наших міліціонерів, біля будівлі УМВС припаркувався й «Урал», на корпусі й тенті якого було видно сліди обстрілу.

 

Тоді слава про цю «бойову» машину та її водія долетіла до Чернігова раніше, ніж вони дісталися дому. Як розповів 25-річний міліціонер-водій спеціальної роти судової міліції «Грифон» УМВС України в Чернігівській області старший сержант міліції Олександр Василенко, ця повнопривідна вантажівка підвищеної прохідності врятувала 70 бійців!

 

Ще в липні минулого року чернігівські міліціонери захопили покинутий сепаратистами, пошкоджений і замінований «Урал» з причепом. Розмінувавши й відремонтувавши машину, її невдовзі «поставили у стрій».

До слова, трофей виявився новеньким, як жартували бійці – «щойно з російського «Військторгу»: за даними спідометра, вантажівка пройшла лише близько 800 кілометрів, якраз відстань від Ростова до Донецька…

З-під Дебальцевого «Урал», яким керував Олександр, вивіз понад сімдесят бійців – крім міліціонерів зведеного загону Чернігівщини, на ньому врятувалося й чимало воїнів Збройних сил, адже дорогою водій підбирав усіх, хто просився «на борт». Жоден із них не загинув і не був поранений.

 

Олександр Василенко нині сам відверто дивується: «Складність полягала в тому, що спочатку від нашого блокпоста ми їхали трасою, а після Дебальцевого – вже проривалися через поля. Не пам’ятаю, як називалося село, захоплене «сепарами» – з нього прострілювалася вся дорога до Артемівська. Обходили це село вночі полями, не вмикаючи фар. Дороги не видно, часом і сам не знав, куди їду. Було навіть загубили колону, але потім знайшли…»

Бійці зведеного загону кажуть, що вижити під час виходу з «Дебальцевського виступу» їм вдалося лише завдяки майстерності водія. А сам старший сержант Василенко за це дякує батькові, водію-«далекобійнику», який навчив сина водити будь-яку техніку, та навичкам, набутим під час строкової військової служби. Її Олександр також проходив на посаді водія, після чого 2010 року став до лав міліції Чернігівщини. Нині герой жартує: «Дали б мені танк – гадаю, поїхав би й на танку».

«Урал», який врятував сім десятків людських життів, при цьому сам добряче постраждав – адже його обстрілювали з гармат, зенітної установки, реактивного протитанкового гранатомета… Але хоробрий водій не зважав ні на що – треба було маневрувати, аби вискочити з-під ворожого вогню, і, на щастя, «життєво важливі» деталі вантажівки залишилися неушкодженими…

«Щасливий» «Урал», який в кількох місцях був пробитий осколками й кулями, пройшов профілактичний ремонт. А на міліціонерів, які під час прориву з-під Дебальцевого виявили мужність та героїзм, чекали заслужені відзнаки – зокрема, представлено до нагороди й Олександра Василенка.

Після десятиденної відпустки, яку він провів у колі родини, із дружиною та тримісячним синочком, Олександр повернувся до виконання службових обов’язків у своєму підрозділі. «Якщо накажуть знову їхати на Схід – вирушу без вагань!», – запевнив молодий фронтовик.

Олександр СИДОРЕНКО,

Чернігівська qhiqquiqxdiqzxkmp обл.

 http://mvs.gov.ua/